Обласний перинатальний центр: як влаштована допомога
Обласний перинатальний центр: як влаштована допомога і коли сюди варто звертатися
Обласний перинатальний центр — це не просто «лікарня для породіль», а окрема багаторівнева установа, куди скеровують вагітних і новонароджених із ускладненнями. Сюди привозять із районів, коли пологовий будинок у місті не має потрібного обладнання, реанімації новонароджених або вузьких спеціалістів. На практиці це означає одне: якщо лікар у жіночій консультації каже, що краще народжувати в обласному центрі, це не дрібниця, а конкретне медичне рішення, яке рятує життя.
Тут працюють три ключові ланки: акушерсько-гінекологічна служба, неонатологія з реанімацією новонароджених і відділення патології вагітних. Крім того, є власна лабораторія, УЗД із доплером, кардіотокографія, катамнестичне спостереження за малюками після виписки. Завдання центру — вести жінку від постановки на облік у складному випадку до пологів і перших місяців життя дитини, якщо вона народилася передчасно або з патологією.
У кожному регіоні обласний перинатальний центр має свій маршрут пацієнта: скерування від сімейного лікаря або гінеколога, госпіталізація в критичному випадку за швидкою, планове розродження за показами. Під час війни частина таких установ працює в посиленому режимі та приймає переміщених пацієнток із тимчасово окупованих територій. Нижче — покроковий розбір, як влаштована ця допомога, що входить у перелік послуг і як підготуватися, щоб не панікувати в останній момент.
Які послуги надає обласний перинатальний центр і чим він відрізняється від звичайного пологового
Головна відмінність — у рівні допомоги. Звичайний міський пологовий будинок має справу з фізіологічними пологами та нескладними станами. Обласний перинатальний центр приймає жінок із прееклампсією, цукровим діабетом, резус-конфліктом, багатопліддям, передчасними пологами від 22 тижнів, вродженими вадами розвитку плода, а також тих, чиї попередні пологи ускладнилися. Сюди ж потрапляють жінки після ЕКЗ, із захворюваннями серця, нирок, щитоподібної залози, коли потрібна мультидисциплінарна бригада.
На практиці це означає, що в одному місці поруч із вагітною перебувають акушер-гінеколог, неонатолог, анестезіолог, кардіолог або ендокринолог за потреби. У штаті є психолог, соціальний працівник, фахівець із грудного вигодовування. Центр веде жінку не лише під час пологів, а й у відділенні патології вагітних, куди кладуть за 2–6 тижнів до планових пологів, якщо є загроза.
| Критерій | Міський пологовий будинок | Обласний перинатальний центр |
|---|---|---|
| Рівень допомоги | Перший, переважно фізіологічні пологи | Третій, ускладнені випадки, передчасні пологи від 22 тижнів |
| Реанімація новонароджених | Обмежено або відсутня | Повноцінне відділення, кувези, ШВЛ, моніторинг |
| Склад бригади | Акушер, неонатолог, анестезіолог | Мультидисциплінарна команда: вузькі спеціалісти, психолог |
| Покази до госпіталізації | Нормальна вагітність, неускладнені пологи | Прееклампсія, діабет, багатопліддя, вади плода, передчасні пологи |
| Партнерські пологи | За наявності окремої пологової зали | Стандартно, з окремим просторим боксом |
На сайтах обласних центрів перелік послуг зазвичай відкритий. Наприклад, Львівський обласний клінічний перинатальний центр публікує на сторінці установи конкретні відділення і контакти, тож перевірити актуальний граф можна заздалегідь. Аналогічно працюють центри у Дніпрі, Харкові, Одесі, Полтаві, Вінниці. Якщо ваш населений пункт далеко від обласного центру, гінеколог може скерувати до міжрайонного центру, який є філією обласного.
Коли скеровують саме сюди
Підстави для направлення визначені профільними наказами Міністерства охорони здоров’я та клінічними протоколами. Лікар не вирішує «на око»: є чіткий перелік станів, за яких вагітна має бути госпіталізована на третинний рівень.
- Прееклампсія середнього та тяжкого ступеня, еклампсія в анамнезі.
- Цукровий діабет 1 і 2 типу, гестаційний діабет, який не вдається скоригувати.
- Багатоплідна вагітність, особливо монохоріальні двійні.
- Передчасні пологи від 22 до 34 тижнів, загроза передчасних пологів.
- Вроджені вади розвитку плода, що потребують корекції в перші години життя.
- Резус-сенсибілізація, антифосфоліпідний синдром, тромбофілія.
- Екстрагенітальна патологія: вади серця, гіпертонія, ниркова недостатність, онкологія.
- Обтяжений акушерський анамнез: попередня антенатальна загибель плода, передчасні пологи в минулому.
Якщо жінка звертається самостійно без направлення, її все одно оглянуть, але планове розродження зазвичай узгоджують із лікарем, який веде вагітність. Без направлення приймають ургентно — у разі кровотечі, переймів, відходження навколоплідних вод раніше 37 тижнів.
Партнерські пологи та сімейно-орієнтований підхід
Більшість обласних центрів підтримують практику партнерських пологів, коли поруч із жінкою може бути чоловік, мати, сестра або доула. Це не примха: дослідження, які цитує український розділ Вікіпедії про партнерські пологи, показують, що постійна підтримка знижує рівень стресу в породіллі, зменшує потребу в анальгезії та прискорює перший контакт шкіра-до-шкіри. Головне — заздалегідь дізнатися у конкретного центру правила: чи пускають на огляди, чи потрібен флюорографічний висновок для партнера, чи є окрема кімната очікування.
Сімейно-орієнтований підхід також включає спільне перебування матері й дитини, раннє прикладання до грудей, відстрочене перетискання пуповини за відсутності протипоказань. У відділенні патології новонароджених батьків пускають у реанімацію за графіком, щоб підтримувати контакт навіть із малюками в кувезах.
Як влаштована маршрутизація пацієнток на обласному рівні
В Україні з 2011–2012 років працює трирівнева система перинатальної допомоги, яку реформували ще в рамках ініціатив «Здоров’я матері та дитини». Перший рівень — це жіночі консультації, пологові будинки міських лікарень, де приймають фізіологічні пологи. Другий — міжрайонні перинатальні центри, які приймають ускладнені випадки в межах кількох районів. Третій — обласний перинатальний центр, куди скеровують найскладніших пацієнток із регіону.
Маршрут конкретної жінки залежить від її стану. На практиці це виглядає так: гінеколог жіночої консультації виявляє покази, оформлює направлення, узгоджує госпіталізацію з черговим лікарем центру. Якщо стан критичний — швидка допомога одразу везе до обласного центру, оминаючи районний рівень. У документах МОЗ це називається «принципом регіоналізації»: жінка отримує допомогу там, де її стан безпечніше вести, а не там, де їй зручно географічно.
Що змінилося з урахуванням воєнного часу
Повномасштабне вторгнення вплинуло на маршрутизацію. Частина установ на сході та півдні була пошкоджена або тимчасово не працює. Обласні перинатальні центри в безпечніших регіонах приймають переміщених жінок без відмов, навіть без обміну даних із попередньою консультацією. Водночас посилилися вимоги до укриттів: на кожному поверсі або у цокольному приміщенні є облаштований бомбосховище, куди переводять вагітних під час повітряної тривоги. Це правило діє і вночі: пологи можуть тривати в укритті, якщо евакуація на верхні поверхи неможлива.
Окремий виклик — передчасні пологи в жінок із тимчасово окупованих територій, які не мають обмінної карти. У такому разі лікарі проводять мінімальний огляд, УЗД, лабораторні тести на місці та ведуть вагітність за стандартним протоколом. Тому навіть без документів звертатися в обласний центр можна: відмова в екстреній допомозі заборонена законом.
Структура центру і що відбувається в кожному відділенні
Типовий обласний перинатальний центр має 5–7 ключових підрозділів, і кожне виконує окрему функцію. Це не формальний поділ: від чіткості взаємодії між відділеннями залежить, чи встигнуть лікарі врятувати дитину вагою 900 грамів. Розглянемо структуру на прикладі, який працює в більшості регіонів.
| Відділення | Що тут відбувається | Кого сюди госпіталізують |
|---|---|---|
| Консультативно-діагностичне | УЗД, КТГ, доплерометрія, консультації вузьких спеціалістів | Вагітних із направленням від гінеколога |
| Патології вагітних | Спостереження, медикаментозна підтримка, підготовка до пологів | Прееклампсія, загроза передчасних пологів, захворювання матері |
| Пологове | Індивідуальні пологові зали, операційні, партнерські пологи | Усі породіллі, яких веде центр |
| Неонатологічне | Первинний огляд новонародженого, вакцинація, підтримка грудного вигодовування | Здорові немовлята після пологів у центрі |
| Реанімація та інтенсивна терапія новонароджених | ШВЛ, кувези, моніторинг, парентеральне харчування | Передчасно народжені, діти з асфіксією, вродженими вадами |
| Катамнестичне | Спостереження до 3 років: невролог, ортопед, реабілітолог | Діти, які перебували в реанімації чи народилися з вагою до 1500 г |
Крім клінічних, є адміністративно-господарські, аптечний склад, лабораторія з можливістю екстрених аналізів цілодобово. У багатьох обласних центрах працює виїзна неонатологічна бригада, яку викликають у пологові будинки районного рівня, щоб стабілізувати дитину до перевезення. Цю службу в Україні започаткували ще на початку 2000-х за підтримки міжнародних програм, і вона досі є одним із найефективніших інструментів зниження малюкової смертності.
Виїзна бригада і транспортування новонароджених
Якщо дитина народилася в районній лікарні з вагою 700 грамів і їй потрібна реанімація, на виклик виїжджає спеціальний реанімобіль із кювезом, апаратом ШВЛ і неонатологом-реаніматологом. Бригада стабілізує немовля на місці, після чого транспортує до обласного центру. Це називається «транспортування in utero» у зворотному напрямку: замість того, щоб везти жінку до пологів, везуть дитину вже після них, але в безпечні умови. У клінічних рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я це вважається золотим стандартом, і саме обласний перинатальний центр є кінцевою точкою маршруту.
Як підготуватися до госпіталізації: документи, речі, маршрут
Підготовка починається не з пакета речей, а з документів і домовленостей. Найчастіша помилка — приїхати в обласний центр у переймах без направлення, без обмінної карти, без жодного аналізу. Лікарі приймуть, але втратять час на базові обстеження, які можна було зробити в районі. Нижче — конкретний покроковий план, який працює в більшості обласних центрів.
Крок 1. Узгодити госпіталізацію з гінекологом
Зверніться до свого лікаря, який веде вагітність. Він оформить направлення (форма 027/о в електронному вигляді), внесе покази та терміновість. У складних випадках гінеколог сам зателефонує в обласний центр і домовиться про дату планової госпіталізації. Це важливо: без узгодження можна приїхати в день, коли відділення переповнене, і вас попросять зачекати або поїхати додому.
Крок 2. Зібрати документи
На плановий прийом або госпіталізацію знадобляться: паспорт, ідентифікаційний код, обмінна карта з усіма аналізами й УЗД, направлення від гінеколога, довідка про санітарно-гігієнічне обстеження флюорографії партнера, якщо плануєте партнерські пологи. Для переселенців — довідка ВПО або будь-який документ, що посвідчує особу. Без документів в екстреній ситуації приймуть у будь-якому випадку.
Крок 3. Підготувати «тривожну валізу»
Збирайте сумку на 32–34 тижні. У неї кладуть: документи, нічну сорочку, халат, одноразові пелюшки, гігієнічні прокладки (не тампони), післяпологові трусики, дитячі підгузки для новонародженого, кілька сорочечок і шапочок, крем під підгузник, вологі серветки без спирту, мобільний телефон із зарядним пристроєм, пляшку води, легкий перекус, гігієнічну помаду, гребінець. Партнеру — змінне взуття, чистий одяг, перекус, вода.
Крок 4. Дізнатися маршрут до центру
Заздалегідь перевірте адресу, маршрут громадського транспорту, паркувальні зони для авто. У багатьох обласних центрах є власна парковка, але у нічний час в’їзд може бути обмежений. Запишіть номер приймального відділення, щоб передзвонити, якщо заблукали або їдете вночі.
Крок 5. Повідомити близьких
Попередьте родину, чоловіка, подругу, щоб знали маршрут. Якщо їдете здалеку, домовтеся, хто залишиться зі старшими дітьми, хто приїде провідати. Це емоційно дрібниця, але під час пологів наявність людини, яка просто «на зв’язку», знижує тривожність.
Крок 6. Перевірити зв’язок із лікарем
Після виписки з обласного центру вагітна повертається під спостереження свого гінеколога. Попросіть лікаря, який вів пологи, підготувати витяг для жіночої консультації. Без цього ваш гінеколог працюватиме «в сліпу» і не знатиме, що відбувалося в пологах, які ліки призначали, чи були ускладнення.
Крок 7. Продумати перші дні після виписки
Виписують зазвичай на 3–5 добу після фізіологічних пологів і на 7–10 добу після кесаревого розтину. Заздалегідь подбайте, щоб удома була їжа, чиста постіль, допомога по господарству. Якщо в сім’ї є старші діти, домовтеся з бабусею чи нянею про перші два тижні — це час, коли мама відновлюється, а не займається побутом.
Обласний перинатальний центр в Україні: правові та організаційні норми
Діяльність обласних перинатальних центрів регулюється наказами Міністерства охорони здоров’я, клінічними протоколами, наказами обласних департаментів охорони здоров’я. Найважливіший документ — наказ МОЗ про перинатальну допомогу, де визначені рівні, покази до госпіталізації, мінімальне обладнання, штатні нормативи. Це не формальний папір: від нього залежить, чи має центр право приймати передчасні пологи від 22 тижнів, чи лише від 28.
В Україні діє пакет медичних гарантій від НСЗУ (Національна служба здоров’я України), який покриває пологи та неонатальну допомогу. Це означає, що для жінки медична допомога в обласному центрі безкоштовна: пологи, кесарів розтин, реанімація новонародженого, перебування в патології. Платними можуть бути лише додаткові сервіси — окрема палата підвищеного комфорту, партнерські пологи в окремому боксі, якщо це не входить у базовий пакет. Уточнюйте перелік платних послуг на сайті центру або в приймальному відділенні.
Що гарантує держава
Згідно з пакетом медичних гарантій, жінка має право на безоплатні пологи, знеболення за медичними показами, партнерські пологи (за наявності вільного боксу), перебування в післяпологовому відділенні, первинний огляд і вакцинацію новонародженого, консультацію з грудного вигодовування. Передчасні пологи, реанімація новонародженого, виходжування в кувезі також входять у пакет. Платні лише побажання комфорту: окрема палата, телевізор, кондиціонер, додаткове харчування для родичів.
Права пацієнтки в обласному центрі
За законом пацієнтка має право на: інформовану згоду на будь-яку процедуру; відмову від втручання (крім випадків прямої загрози життю); вибір лікаря в межах наявних можливостей; доступ до медичної документації; присутність партнера на пологах; конфіденційність. У складних випадках жінка має право на консиліум і залучення зовнішнього консультанта. На практиці це працює не ідеально, але юридично закріплено, і лікар зобов’язаний пояснити всі маніпуляції перед тим, як їх виконувати.
Як обласні центри виглядають у європейському та американському контексті
У Європейському Союзі обласний перинатальний центр відповідає рівню «tertiary perinatal center», який приймає вагітних із тяжкими ускладненнями. Наприклад, у Польщі це «centrum perinatologii» при університетських клініках, у Німеччині — «Perinatalzentrum Level 1» із повним спектром неонатальної допомоги, включно з хірургією новонароджених. Вимоги до таких центрів у ЄС регулюються директивами, які вимагають мінімальну кількість пологів на рік, цілодобову присутність анестезіолога, неонатолога, можливість проведення ЕКМО у новонароджених.
У Сполучених Штатах аналог — «Level IV NICU» (Neonatal Intensive Care Unit) у дитячих лікарнях, куди переводять дітей вагою від 500 грамів. Там працюють цілодобові бригади, є дитячі хірурги, кардіохірурги, неврологи. Різниця з Україною — у технічному оснащенні та обсязі фінансування, а не в принципі роботи. Українські обласні центри поступово рухаються до європейських стандартів: за підтримки міжнародних проєктів закуповують сучасні кувези, апарати ШВЛ, впроваджують протоколи сімейно-орієнтованої допомоги.
Цікаво, що за оцінками команди ВООЗ з питань здоров’я матерів, новонароджених, дітей та підлітків, саме регіоналізація перинатальної допомоги знизила малюкову смертність у країнах Європи впродовж 1990–2020 років. Україна застосовує цей підхід із початку 2010-х, і за даними Центру громадського здоров’я, рівень малюкової смертності знизився з 9–10 випадків на 1000 народжених у 2010 році до 6–7 у 2021-му. Це не лише медична статистика, а конкретне підтвердження того, що обласні центри відіграють ключову роль.
Що Україна переймає у міжнародної практики
За останні десять років в українських обласних центрах з’явилися: сучасні відкриті реанімаційні системи для новонароджених, методика «kangaroo care» (тривале контактування шкіра-до-шкіри), підтримка грудного вигодовування за стандартами «Baby-Friendly Hospital», скринінг слуху новонароджених, розширений неонатальний скринінг на рідкісні захворювання. Усе це — результат спільних проєктів із ВООЗ, ЮНІСЕФ, академічними партнерами з ЄС. Надалі очікується подальша цифровізація: електронні обмінні карти, телемедичні консультації з обласним центром для районних лікарів.
Складні випадки: коли обласний центр стає єдиним шансом
Є ситуації, де обласний перинатальний центр — це не «кращий варіант», а єдиний. Розглянемо три типові сценарії, із якими стикаються реальні жінки в Україні. Імена умовні, ситуації — узяті з клінічної практики, подібні до тих, що трапляються в щоденній роботі лікарів.
Передчасні пологи на 28 тижні у районній лікарні
Софія, 32 роки, вагітність друга. На 28 тижні в районній лікарні починаються перейми, шийка матки відкривається на 3 см. Місцевого неонатолога викликають із дому, але в лікарні немає апарату ШВЛ для новонародженого вагою 1100 грамів. Лікар викликає виїзну бригаду обласного центру. За 40 хвилин приїжджає реанімобіль, неонатолог стабілізує хлопчика в кувезі та перевозить до обласного центру. Через 6 годин малюк у реанімації обласного центру, маму переводять слідом. Через 5 тижнів дитину виписують вагою 2400 грамів, ще 2 роки катамнестичне спостереження в невролога.
Без обласного центру цей сценарій мав би значно гірші шанси. Саме тому принцип регіоналізації працює: районна лікарня не зобов’язана мати обладнання для виходжування 900-грамових немовлят, але повинна мати чіткий маршрут переведення в обласний центр.
Прееклампсія у третьому триместрі
Олена, 28 років, перша вагітність. На 34 тижні тиск піднімається до 160/110, у сечі білок, набряки. Гінеколог жіночої консультації одразу скеровує в обласний центр, навіть не намагаючись лікувати вдома. Відділення патології вагітних приймає Олену того ж дня, призначає магнезіальну терапію, контролює тиск, проводить УЗД з доплером. На 36 тижні вирішують питання планового розродження, на світ з’являється здорова дівчинка вагою 2400 грамів. Маму виписують через тиждень, дитину — разом із нею.
Прееклампсія — стан, який може за лічені години перейти в еклампсію (судоми) або відшарування плаценти. Затримка з госпіталізацією в третинний центр у таких випадках — це пряма загроза життю матері й дитини.
Вроджена вада розвитку плода
Марія, 35 років, вагітність третя. На УЗД у 24 тижні виявляють вроджену ваду серця у плода. Обласний перинатальний центр залучає дитячого кардіолога, складають план: пологи в обласному центрі, негайне обстеження дитини, переведення в кардіохірургічний центр у перші тижні життя. Пологи відбуваються планово на 39 тижні, дитину стабілізують і готують до операції. Це сценарій, де обласний центр — це не лише пологовий зал, а координатор маршруту між кількома установами.
У районах подібна координація неможлива: немає дитячого кардіолога, немає домовленостей із кардіохірургією. Тому жінку одразу скеровують в обласний центр навіть без пологів — лише для спостереження й планування.
Як розвивалася перинатальна допомога в Україні
Історія української перинатальної допомоги ділиться на три умовні етапи. Перший — радянський, коли пологові будинки були окремими установами, обласні центри як такі не виділялися, а допомога новонародженим обмежувалася базовими умовами. Другий етап почався в 1990-х, коли з’явилося усвідомлення, що виходжування передчасно народжених дітей потребує окремого підходу, і в обласних лікарнях почали відкривати перші відділення реанімації новонароджених. Третій етап — із 2011 року, коли МОЗ запустив програму регіоналізації, і в кожній області з’явився справжній обласний перинатальний центр третього рівня.
У 2012–2015 роках за підтримки проєктів ВООЗ, ЮНІСЕФ, урядів Канади, Швейцарії, Швеції відбулося переоснащення центрів, навчання неонатологів, впровадження сучасних протоколів. Саме тоді з’явилися відкриті реанімаційні системи, апарати ШВЛ із можливістю неінвазивної вентиляції, кувези з контролем температури та вологості, монітори для спостереження за життєвими функціями новонароджених.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало новим викликом. Частина центрів зазнала пошкоджень, частина — тимчасово призупинила роботу, частина — прийняла переміщених пацієнток із нестабільних регіонів. Обласні центри в західних областях стали хабами, куди везли найскладніших вагітних і новонароджених. Це додатково навантажило систему, але й пришвидшило цифровізацію: електронні документи, телемедичні консультації, віддалений моніторинг.
Якщо коротко: чому обласний центр працює
Обласний перинатальний центр об’єднує в одному місці команду, обладнання, протоколи, маршрути для найскладніших випадків. Це не пафос — це результат багаторічного розвитку системи. Якщо лікар скеровує сюди, це означає, що він бачить підстави для поглибленої допомоги. Довіряйте маршрутизації, ставте питання, збирайте документи заздалегідь — і навіть у складному випадку все буде під контролем.
Часті запитання (FAQ)
Чи обов’язково народжувати в обласному перинатальному центрі, якщо скерували?
Ні, жінка має право відмовитися від направлення та обрати інший пологовий будинок. Але лікар зобов’язаний пояснити ризики. Якщо покази серйозні (прееклампсія, передчасні пологи, вади плода), відмова від третинного рівня може загрожувати життю.
Чи можна обрати конкретного лікаря в обласному центрі?
Так, у більшості центрів є практика вибору лікаря за домовленістю. Уточніть у реєстратурі, чи є ваш обраний спеціаліст на чергуванні в запланований термін. У невідкладних випадках приймає чергова бригада.
Чи безкоштовні пологи в обласному центрі?
Так, базовий пакет пологів і неонатальної допомоги покривається НСЗУ. Платними є лише додаткові сервіси: окрема палата, поліпшене харчування для родичів, косметичні послуги. Уточнюйте перелік платних послуг до госпіталізації.
Що робити, якщо немає обмінної карти?
У екстреному випадку вас приймуть без документів і проведуть мінімальний огляд на місці. Для планової госпіталізації краще відновити обмінну карту через гінеколога, навіть заднім числом. Це допоможе лікарям швидше оцінити ваш стан.
Чи пускають чоловіка на пологи в обласному центрі?
Так, у більшості центрів партнерські пологи стандартна практика. Умови: флюорографія, змінне взуття, чистий одяг, відсутність симптомів ГРВІ. Уточніть правила в конкретному центрі напередодні.
Як довго триває перебування в патології вагітних?
Залежить від діагнозу. При прееклампсії — від 5 днів до кількох тижнів, при загрозі передчасних пологів — до стабілізації, зазвичай 2–4 тижні. Лікуючий лікар складає індивідуальний план і пояснює орієнтовні терміни.
Чи можна перевестися з районного пологового в обласний центр?
Так, якщо є покази. Переведення узгоджується між лікарнями, вас супроводжує бригада швидкої. У невідкладних випадках (кровотеча, передчасні пологи, еклампсія) переводять негайно. Для планового переведення потрібне направлення від гінеколога.
Чи є обласний центр у кожному регіоні?
У кожній області є обласний перинатальний центр або обласна лікарня з перинатальним відділенням. У Києві працює Київський міський пологовий будинок № 1 із функціями обласного рівня, а також спеціалізовані установи, зокрема Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України.
Чи приймає обласний центр переселенців без реєстрації?
Так, у тому числі без довідки ВПО. Допомога надається за медичними показами, відмова у невідкладних випадках заборонена. Для планових консультацій достатньо паспорта або будь-якого документа, що посвідчує особу.
Що робити, якщо обласний центр далеко?
Звертайтеся до свого гінеколога та узгоджуйте маршрут заздалегідь. У деяких областях є міжрайонні центри, які є філією обласного. У невідкладному випадку викликайте швидку — бригада доставить вас до найближчого центру відповідного рівня.
